Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Трудовий розпорядок на підп­риємствах, в установах, організа­ціях визначається правилами вну­трішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням влас­ника або уповноваженого ним ор­гану і профспілкового комітету на основі типових правил (ст.142) .

Для працівників здебільшого установлюється п’ятиденний ро­бочий тиждень з двома вихідними днями. За п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної ро­боти (зміни) визначається прави­лами внутрішнього трудового ро­зпорядку або графіками змінно­сті, які затверджує власник або уповноважений ним орган за по­годження з профспілковим комі­тетом підприємства, організації з додержанням установленої зако­нодавством тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах і в орга­нізаціях, де за характером вироб­ництва та умовами роботи запро­вадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлю­ється шестиденний робочий тиж­день з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин - при тижневій нормі 36 годин і 4 години – при тижневій нормі 24 години. П’ятиденний або шести­денний робочий тиждень встано­влюється власником або уповно­важеним ним органом спільно з профспілковим комітетом з ура­хуванням специфіки роботи, ду­мки трудового колективу і за по­годженням з місцевою Радою на­родних депутатів (ст.52) .

76.           Регулювання режимів праці й відпочинку протягом зміни, доби, тижня і року.

Важливим завданням у поліп­шенні організації праці є встанов­лення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпо­чинку. Вони формуються з ураху­ванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (рис. 10.1) , що береться до уваги передусім у змінному та добо­вому режимах.

Змінний режим визначає зага­льну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, три­валість обідньої перерви, трива­лість праці та частоту регламен­тованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпо­чинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездат­ності між змінами.

Тижневий режим праці та від­починку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та свя­ткові дні. Графіки роботи перед­бачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та від­починку визначає кількість робо­чих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість ос­новних та додаткових відпусток.

Порядок використання робо­чого часу (режим змінності, поча­ток і кінець зміни, тривалість обі­дньої перерви, режим праці й від­починку) встановлюється кожною організацією самостійно і відоб­ражається в змісті колективного договору (ст.13) .

Час початку і закінчення що­денної роботи (зміни) передбача­ються правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з зако­нодавством (ст.57) .

При змінних роботах праців­ники чергуються в змінах рівно­мірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має від­буватися через кожний робочий тиждень в години, визначені гра­фіками змінності (ст.58) .

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час на перерви на обід) . Призна­чення працівника на роботу про­тягом двох змін підряд забороня­ється (ст.59) .

На роботах з особливими умо­вами і характером праці в поря­дку і випадках, передбачених за­конодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встанов­лено тривалості робочого дня (ст.60) .

В окремих випадках органи мі­сцевого самоуправління можуть накладати свої обмеження на по­рядок використання робочого часу в зв’язку із стихійним лихом, дефіцитом енергоресурсів, неста­чею засобів громадського транс­порту та з інших причин.